ћежнациональный ‘орум ”краины

≤ван ѕќѕ≈— ”, народний депутат ”крањни,
голова п≥дком≥тету з питань м≥жнац≥ональних в≥дносин
ом≥тету ¬ерховноњ –ади ”крањни
з питань прав людини, нац≥ональних меншин
та м≥жнац≥ональних в≥дносин

ћ≤∆Ќј–ќƒЌ≤ «ќЅќ¬'я«јЌЌя ” –јѓЌ» ¬ √јЋ”«≤ «јЅ≈«ѕ≈„≈ЌЌя ѕ–ј¬ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ»’ √–”ѕ

ѕроголошенн¤ державноњ незалежност≥ ”крањни, њњ вступ до –ади ™вропи та обранн¤ шл¤ху до Ївропейськоњ ≥нтеграц≥њ, бажанн¤ розбудувати правову демократичну державу на основ≥ верховенства права та напол¤ганн¤ визначитись у стосунках ≥з сус≥дн≥ми державами на принципах добросус≥дства поставило перед нашою крањною р¤д завдань, серед ¤ких ≥ забезпеченн¤ осовних прав ≥ свобод людини, в тому числ≥ ≥ колективних прав нац≥ональних меншин у в≥дпов≥дност≥ до основних Ївропейських правових норм в ц≥й галуз≥, а саме - –екомендац≥њ 1201, –амковоњ онвенц≥њ про захист нац≥ональних меншин та ™вропейськоњ ’арт≥њ рег≥ональних та м≥нор≥тарних мов (про що ≥ було зазначено у ¬исновку є190 (1995) щодо вступу ”крањни до –ади ™вропи). ƒва з трьох документ≥в у в≥дпов≥дност≥ до ст.9 онституц≥њ ”крањни вже стали частиною законодавства - –амкова конвенц≥¤ була вже п≥дписана ≥ ратиф≥кована без жодних застережень, а п≥сл¤ ратиф≥кац≥њ Ѕазового договору з –умун≥Їю частиною законодавства стала ≥ –екомендац≥¤ 1201, оск≥льки в ст.1
3 ƒоговору сторони вз¤ли на себе зобов'¤занн¤ проводити щодо нац≥ональних меншин пол≥тику у в≥дпов≥дност≥ до ц≥Їњ –екомендац≥њ (щоправда без положень, ¤к≥ стосуютьс¤ колективних прав). ўо стосуЇтьс¤ ’арт≥њ, то вона вже п≥дписана, ратиф≥кована ≥ свою чергу чекаЇ депонуванн¤ в –ад≥ ™вропи ратиф≥кац≥йна грамота.
¬ цьому пов≥домленн≥ ми зосередимо свою увагу насамперед на м≥жнародних зобов'¤занн¤х ”крањни в галуз≥ захисту прав нац≥ональних меншин ¤к складовоњ частини в≥тчизн¤ного законодавства у ц≥й галуз≥. ѕитанн¤ ж њх виконанн¤ або невиконанн¤ будуть предметом ≥нших пов≥домлень.
ѕод≥њ останн≥х рок≥в на Ѕалканах та на авказ≥ дають п≥дстави стверджувати, що дл¤ крањн постсоц≥ал≥стичного табору, ¤к≥ потрапили у пр≥рву соц≥ально-пол≥тичноњ кризи у зв'¤зку ≥з зм≥ною пол≥тичноњ тотал≥тарноњ системи на систему демократичноњ ор≥Їнтац≥њ, дл¤ виходу з кризи необх≥дна стаб≥льн≥сть та злагода в самому сусп≥льств≥ (м≥жконфес≥йна, м≥жнац≥ональна, м≥жкласова тощо).
ћ≥жетн≥чн≥ стосунки Ї одн≥Їю з найб≥льш складних проблем, а питанн¤ прогнозуванн¤ та запоб≥ганн¤ конфл≥ктам на етн≥чному грунт≥ в пол≥нац≥ональних крањнах набуваЇ особливоњ актуальност≥. ÷¤ проблема зач≥плюЇ ¤к орган≥зац≥ю державного та сусп≥льного житт¤ всередин≥ крањни, так ≥ м≥ждержавн≥ та м≥жнародн≥ стосунки.
—в≥това ≥, зокрема, Ївропейська практика св≥дчить, що дл¤ дос¤гненн¤ м≥жетн≥чноњ злагоди в демократичному сусп≥льств≥ необх≥дно дотримуванн¤ основних прав ≥ свобод людини та забезпеченн¤ колективних прав нац≥ональних, етн≥чних, мовних та рел≥г≥йних меншин, а також в≥дмова в≥д будь-¤ких форм дискрим≥нац≥њ. ÷е, в свою чергу, пор¤д ≥з позитивними результатами у внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ спри¤Ї пол≥тичн≥й та соц≥ально-економ≥чн≥й стаб≥льност≥. ¬ так≥й ситуац≥њ збереженн¤ самобутност≥ та культурноњ спадщини меншин стаЇ позитивним фактором, джерелом соц≥ального та культурного збагаченн¤.
Ќа сес≥йних зас≥данн¤х ѕарламентськоњ јсамблењ –ади ™вропи останн≥х рок≥в п≥д час обговоренн¤ ситуац≥њ на Ѕалканах та становища нац≥ональних меншин в р≥зних крањнах-членах ѕј–™ р≥зн≥ допов≥дач≥ з метою недопущенн¤ нових м≥жетн≥чних конфл≥кт≥в наголошували на необх≥дност≥ њх ≥нтеграц≥њ в пол≥етн≥чну та пол≥культурну державу, а також в багатонац≥ональну ™вропу. «окрема пропонувалось в≥дмовитись в≥д практики асим≥л¤ц≥њ та негативного ставленн¤ до меншин у пол≥тичн≥й, соц≥альн≥й, культурн≥й та економ≥чн≥й сферах. онфл≥кти останн≥х рок≥в продемонстрували, що пор¤д ≥з геопол≥тичними, соц≥ально-економ≥чними, рел≥г≥йно-конфес≥йними факторами мовно-етн≥чний фактор в багатонац≥ональному рег≥он≥ може стати катал≥затором передкон-фл≥ктноњ ситуац≥њ ≥ призвести до непередбачених насл≥дк≥в. як незабезпеченн¤ "права на г≥дне ≥снуванн¤" (соц≥ально-економ≥чний фактор) може призвести до "голодних бунт≥в", вторгненн¤, окупац≥¤ територ≥њ, "етноплацент" та "етноойкумен" (геопол≥тичний фактор) може призвести до "нац≥онально-визвольного руху" або "руху опору", захват культових споруд до "побитт¤ в≥ров≥дступник≥в", а спроба насильно пом≥н¤ти або принизити в≥роспов≥данн¤ до "св¤щенних в≥йн" (рел≥г≥йно-конфес≥йний фактор), так пол≥тика штучноњ асим≥л¤ц≥њ або сегрегац≥њ з боку дом≥нуючоњ нац≥њ в галуз≥ мовноњ пол≥тики або етнопол≥тики по в≥дношенню до нац≥ональних меншин (при на¤вност≥ у останн≥х внутр≥шньоњ етноенерг≥њ) призводить в залежност≥ в≥д потужност≥ ц≥Їњ етноенерг≥њ до автоном≥стичних або сепаратиських рух≥в. “ому в багатонац≥ональних державах дл¤ дос¤гненн¤ стаб≥л≥зац≥њ та ц≥л≥сност≥ крањн, особливо при на¤вност≥ компактного проживанн¤ нетитульних або недом≥нуючих в крањн≥ етн≥чних груп та автохтонних кор≥нних нац≥ональних меншин, ¤к правило, заради гармон≥зац≥њ м≥жетн≥чних в≥дносин та зм≥цненн¤ державност≥, проводитьс¤ пом≥ркована плюрал≥стична етнонац≥ональна та мовна пол≥тика, а представник≥в цих меншин залучають до кер≥вництва державою ¤к на виконавчому, так ≥ на законодавчому р≥вн¤х (≥ особливо у сферах, ¤к≥ безпосередньо стосуютьс¤ нац≥онально-культурного житт¤ њх етн≥чних груп). “акож було зазначено, що дл¤ переходу до принципу "Їдност≥ в розмањтт≥" необх≥дно застосуванн¤ поетапност≥ в наданн≥ представникам нац≥ональних меншин особливих прав, необх≥дних дл¤ збереженн¤ њх самобутност≥, спадщини та г≥дност≥. ј дл¤ направленн¤ њх внутр≥шньоњ етноенерг≥њ з напр¤мку сепаратизму в напр¤мок ≥нтеграц≥њ в Їдину багатонац≥ональну пол≥тичну нац≥ю передбачено так≥ "правов≥ етапи":

ѕраво меншин на ≥снуванн¤ ¤к окремоњ нац≥ональноњ групи та вих≥д ≥з анон≥мату. “обто право називатись своњм власним ≥м'¤м та визнанн¤ њх ≥снуванн¤ ¤к окремоњ нац≥ональноњ меншини, а не лише ¤к "фольклорна", "етнограф≥чна" або "д≥алектна" група тощо.
ѕраво на розвиток та публ≥чне користуванн¤ здобутками власноњ культури та оф≥ц≥йне використанн¤ р≥дноњ мови, включаючи право на використанн¤ традиц≥йноњ граф≥ки та наукоњ назви власноњ мови.
ѕраво на осв≥ту р≥дною мовою, тобто право меншин на забезпеченн¤ дл¤ них функц≥онуванн¤ нац≥ональних заклад≥в (в тому числ≥ й вищоњ осв≥ти) ≥з викладанн¤м р≥дною мовою та власноњ участ≥ в розробц≥ та контрол≥ за навчальними програмами.
ѕраво на пол≥тичне представництво в органах, ¤к≥ визначають пол≥тику держави, ¤к на виконавчому, так ≥ на законодавчому р≥вн¤х з делегуванн¤м до цих орган≥в власних кандидат≥в з гарантованим правом мати своњх представник≥в в органах м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та в ѕарламент≥ пропорц≥йно до в≥дсотку представник≥в у склад≥ населенн¤ держави або в≥дпов≥дноњ територ≥ально-адм≥н≥стративноњ одиниц≥. —юди включаЇтьс¤ також право мати своњ власн≥ культуролог≥чн≥ та пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ.
ѕраво на автоном≥ю з передачею меншинам права управл¤ти своњми внутр≥шн≥ми справами, принаймн≥ у сфер≥ культури, вихованн¤, осв≥ти, рел≥г≥њ, ≥нформац≥њ та соц≥альних справ, ≥з забезпеченн¤м кошт≥в дл¤ виконанн¤ цих функц≥й (звичайно, з жорстким контролем з боку держави за њх використанн¤м) за допомогою субвенц≥й (на р≥вн≥ культурноњ автоном≥њ, можливоњ ¤к при дисперсному, так ≥ при компактному проживанн≥ меншин), та важел≥в оподаткуванн¤ (на р≥вн≥ територ≥альноњ автоном≥њ, можливоњ т≥льки при компактному проживанн≥ меншин). «д≥йсненн¤ цього права передбачаЇ також право мати власний орган самовр¤дуванн¤, обраний представниками самоњ сп≥льноти.

Ќаданн¤ та зд≥йсненн¤ тих чи ≥нших прав залежить в≥д багатьох фактор≥в ≥, насамперед, в≥д наступних умов:

¬≥дмова в≥д сепаратизму. “обто нац≥ональна меншина повинна в≥дмовитись в≥д сепаратиських тенденц≥й, а свою внутр≥шню етноенерг≥ю л≥дери сп≥льноти повинн≥ направити на ≥нтеграц≥ю у громадське сусп≥льство пол≥нац≥ональноњ держави, збер≥гаючи при цьому свою нац≥ональну, мовну та культурну самобутн≥сть. ™вропейськ≥ под≥њ к≥нц¤ XX стол≥тт¤ (Ѕосн≥¤, арабах, осово, урд≥стан, “рансн≥стр≥¤, „ечн¤ тощо - з одн≥Їњ сторони, Ўотланд≥¤ та ѕ≥вн≥чна ≤рланд≥¤ Ц з ≥ншоњ сторони) вчать тому, що доки ≥снуЇ хоча б один шанс з тис¤ч≥, сл≥д йти шл¤хом толерантност≥ ≥ пошуку компром≥с≥в. Ћише цей шл¤х дасть меншинам можлив≥сть "вимагати" ≥ "отримувати" так≥ права, ¤к≥ були б надан≥ (тобто декларован≥), гарантован≥ ≥ дотриман≥, бо у немирних умовах говорити про дотриманн¤ прав взагал≥ не можна.
Ћо¤льн≥сть меншини до чинного законодавства, в≥дмова в≥д "немирних шл¤х≥в" виборенн¤ нових прав ≥ свобод та готовн≥сть здобутт¤ нових прав лише парламентським шл¤хом та пол≥тичними засобами. ƒл¤ того, щоб мати реальну можлив≥сть отримувати на законодавчому р≥вн≥ бажаний обс¤г прав та свобод, нац≥ональна група маЇ бути ло¤льною до чинного законодавства (розум≥ючи п≥д ло¤льн≥стю до законодавства передус≥м покору «аконам держави та њх дотриманн¤). ÷е зовс≥м не означаЇ згоди з чинним законодавством. ѕроте ло¤льн≥сть щодо внутр≥шнього законодавства в≥дкриваЇ потенц≥йну можлив≥сть легально докладати зусиль до зм≥ни чинного законодавства в б≥к розширенн¤ прав, у тому числ≥ й колективних прав меншин, до њх законодавчого закр≥пленн¤. ¬ ≥ншому раз≥ це може призвести до в≥дкритого протисто¤нн¤, до конфл≥ктних ситуац≥й ≥ конфл≥кт≥в. «в≥сно, за ≥снуванн¤ масовоњ дискрим≥нац≥њ вони можуть в≥дмовитись в≥д ло¤льност≥, тобто можуть вдатис¤ до так званого "ultima ratio" ("останнього аргументу"). јле приклади конфл≥кт≥в останн≥х рок≥в Ц це не найвдал≥ше розв'¤занн¤ проблеми меншостей н≥ дл¤ б≥льшост≥, н≥, тим б≥льше, дл¤ меншостей.
Ќеутисканн¤ при зд≥йсненн≥ своњх прав прав ≥нших нац≥ональних груп (в тому числ≥ ≥ прав б≥льшост≥ на окрем≥й м≥сцевост≥, так ≥ прав титульноњ нац≥њ). «ахист нац≥ональних груп, ¤к≥ в державах за к≥льк≥стним показником Ї меншинами, та прав ос≥б, ¤к≥ належать до цих меншин, Ї нев≥д'Їмною частиною м≥жнародного захисту прав людини, а також одним ≥з напр¤м≥в м≥жнародного сп≥вроб≥тництва. ѕри цьому захист прав оправдано лише тод≥, коли меншина або громад¤нин не займаЇ прив≥лейованого становища, "не обмежуЇ право ≥ншого", "не суперечить праву на р≥зноман≥тн≥сть ≥нших", причому це стосуЇтьс¤ не лише колективних прав, але й ≥ндив≥дуальних: "кожна людина маЇ право на в≥льний розвиток своЇњ особистост≥, ¤кщо при цьому не порушуютьс¤ права ≥ свободи ≥нших людей..." (ст.22 онституц≥њ ”крањни). ¬ ≥ншому випадку вступаЇ в силу одна ≥з умов гармон≥зац≥њ м≥жособист≥стних та м≥жгрупових (в нашому випадку Ц м≥жнац≥ональних) в≥дносин: л≥м≥туванн¤ права на розмањтт¤. ≤ це стосуЇтьс¤ ¤к б≥льшост≥, так ≥ меншост≥.
√отовн≥сть та спроможн≥сть нац≥ональних меншин самим зд≥йснювати надан≥ права. ƒл¤ того, щоб мати реальну можлив≥сть отримувати на законодавчому р≥вн≥ бажаний обс¤г прав ≥ свобод та ≥мпл≥ментувати њх в житт¤, меншина маЇ бути морально готова на р≥вн≥ етн≥чного самоусв≥домленн¤, що декларован≥ та гарантован≥ державою права можуть бути дотриман≥ та впроваджен≥ в житт¤ лише за активною участю самоњ меншини, њњ представник≥в. ÷е означаЇ також пол≥тичну в≥дпов≥дальн≥сть л≥дер≥в меншин (пор¤д ≥з в≥дпов≥дальн≥стю державних орган≥в) за вт≥ленн¤ в житт¤ наданих (або виборених) прав.
”св≥домленн¤ меншини та њњ л≥дер≥в, що незатребуване право не вважаЇтьс¤ порушеним правом. ÷е означаЇ, що нав≥ть законодавче закр≥плене право може залишитись лише декларац≥Їю, ¤кщо представники меншин не будуть вимагати його ≥мпл≥ментац≥ю. Ќав≥дь в низ≥ книг сказано:"ѕрос≥ть Ц ≥ буде вам дано, шукайте Ц ≥ знайдете, стукайте Ц ≥ в≥дчин¤ть вам; бо кожен, хто просить Ц одержуЇ, хто шукаЇ Ц знаходить, а хто стукаЇ Ц в≥дчин¤ть йому". (™вангел≥¤ в≥д —в.ћатв≥¤, 7, 7-8). ¬се залежить в≥д наполегливост≥ та "чистоти помисл≥в".

—в≥това практика св≥дчить, що наданн¤ нац≥ональним меншинам та етн≥чним групам колективних прав спри¤Ї њх ≥нтеграц≥њ в сусп≥льно-пол≥тичне житт¤ держави, а правове забезпеченн¤ њх основних прав та свобод Ц одна з умов пол≥тичноњ стаб≥льност≥ в пол≥етн≥чн≥й крањн≥.
«вичайно, що ц≥ заходи не можуть бути вичерпними ≥ багато залежить в≥д р≥вн¤ демократичних дос¤гнень в≥дпов≥дних держав, в≥д пол≥тичноњ культури правл¤чоњ ел≥ти та п≥дготовки ≥ вол≥ л≥дер≥в нац≥ональних меншин. Ѕагато залежить також ≥ в≥д здатност≥ ≥ одних ≥ ≥нших йти на компром≥си. ≤ншого шл¤ху в дос¤гненн≥ стаб≥льност≥ просто немаЇ, ≥ це повинн≥ усв≥домлювати ¤к представники вс≥х г≥лок влади, так ≥ представники нац≥ональних груп. –екомендац≥¤ 1201, –амкова конвенц≥¤ про захист нац≥ональних меншин та ™вропейська ’арт≥¤ рег≥ональних та м≥нор≥тарних мов практично в≥дображають основн≥ права Ївропейських нац≥ональних меншин. онституц≥¤ ”крањни, «акони "ѕро нац≥ональн≥ меншини в ”крањн≥" та "ѕро мови", а також "ƒекларац≥¤ прав нац≥ональностей ”крањни" пор¤д ≥з зазначеними м≥жнародними зобов'¤занн¤ми ”крањни теоретично в≥дкривають непоган≥ перспективи дл¤ етн≥чного майбутнього нац≥ональних груп нашоњ держави.
ƒо м≥жнародних зобов'¤зань ”крањни в галуз≥ забезпеченн¤ прав нац≥ональних меншин в≥днос¤тьс¤ ≥ двосторонн≥ угоди, згода на обов'¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни. ј, оск≥льки у в≥дпов≥дност≥ до 24 статт≥ онституц≥њ "не може бути прив≥лењв чи обмежень за ознаками ... етн≥чного . . походженн¤,...за мовними або ≥ншими ознаками", положенн¤ чинних м≥жнародних договор≥в, ¤к≥ стосуютьс¤ прав ¤коњсь нац≥ональноњ групи ”крањни, п≥сл¤ ратиф≥кац≥њ ѕарламентом автоматично повинн≥ бути застосован≥ ≥ по в≥дношенню до вс≥х ≥нших нац≥ональностей нашоњ держави. Ќа сьогодн¤шн≥й день найб≥льший обс¤г прав нац≥ональних меншин у двосторонн≥й м≥ждержавн≥й угод≥ знайшов в≥дображенн¤ у ƒоговор≥ про в≥дносини добросус≥дства ≥ сп≥вроб≥тництва м≥ж ”крањною та –умун≥Їю, зг≥дно з ¤ким у статт≥ 13 зазначено, що "з метою захисту етн≥чноњ, культурноњ, мовноњ та рел≥г≥йноњ ≥дентичност≥ украњнськоњ меншини в –умун≥њ та румунськоњ меншини в ”крањн≥ (а ми додамо, що у в≥дпов≥дност≥ до 24 статт≥ онституц≥њ в ”крањн≥ це стосуЇтьс¤ ≥ вс≥х ≥нших нац≥ональностей ”крањни Ц зауваженн¤ наше), ƒогов≥рн≥ —торони будуть застосовувати м≥жнародн≥ норми ≥ стандарти, що визначають права ос≥б, ¤к≥ належать до нац≥ональних меншин, а також в документ≥ «устр≥ч≥ опенгагенськоњ конференц≥њ щодо людського вим≥ру ќрган≥зац≥њ з безпеки та сп≥вроб≥тництва в ™вроп≥ в≥д 29 червн¤ 1990 року, ƒекларац≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ щодо прав ос≥б, ¤к≥ належать до нац≥ональних або етн≥чних, рел≥г≥йний ≥ повних меншин (–езолюц≥¤ 47\135) в≥д 1992 року ≥ –екомендац≥¤ 1201 (1993 року) ѕарламентськоњ јсамблењ –ади ™вропи щодо додаткового ѕротоколу до ™вропейськоњ онвенц≥њ з прав людини стосовно прав меншин, при тому розумн≥, що ц¤ –екомендац≥¤ (маЇтьс¤ на уваз≥ в≥дпов≥дн≥њ положенн¤ –екомендац≥њ 1201 - зауваженн¤ наше) не стосуЇтьс¤ колективних прав ≥ не зобов'¤зуЇ ƒогов≥рн≥ сторони надати в≥дпов≥дним особам право на спец≥альний статус територ≥альноњ автоном≥њ, заснованоњ на етн≥чних критер≥¤х".
ѕершим документом, ¤кий став орган≥чним законом ”крањни п≥сл¤ ратиф≥кац≥њ згаданого ƒоговору Ї ƒекларац≥¤ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ щодо прав ос≥б, ¤к≥ належать до нац≥ональних або етн≥чних, рел≥г≥йних ≥ мовних меншин (–езолюц≥¤ 47/135) 1992 року. ¬ 1 статт≥ ƒеларац≥њ зазначено, що держава на своњй територ≥њ забезпечуЇ ≥снуванн¤ нац≥ональноњ або етн≥чноњ, культурноњ, рел≥г≥йноњ та мовноњ самобутност≥ меншин ≥ заохочуЇ створенню умов дл¤ розвитку ц≥Їњ самобутност≥ шл¤хом прийн¤тт¤ законодавчих та ≥нших заход≥в дл¤ дос¤гненн¤ зазначеноњ мети. ¬ статт≥ 2 в≥дображен≥ основн≥ ≥ндив≥дуальн≥ права ос≥б, що належать до зазначених меншинних груп, та њх в≥льне зд≥йсненн¤ без втручанн¤ та без будь-¤коњ дискрим≥нац≥њ: Ц право користуванн¤ здобутками власноњ культури; Ц право спов≥дувати власну рел≥г≥ю та в≥дправл¤ти рел≥г≥йн≥ обр¤ди; Ц право використовувати свою мову в приватному житт≥ та публ≥чно (пункт 1); Ц право активноњ участ≥ у культурному, рел≥г≥йному, громадському, економ≥чному та державному житт≥ крањни (пункт 2); Ц право активноњ участ≥ в прийн¤тт≥ р≥шень на нац≥ональному та рег≥ональному р≥вн¤х з питань, ¤к≥ стосуютьс¤ своЇњ меншини (пункт 3); Ц право створювати власн≥ асоц≥ац≥њ та забезпечувати њх функц≥онуванн¤ (пункт 4); Ц право встановлювати та п≥дтримувати без будь-¤коњ дискрим≥нац≥њ в≥льн≥ та мирн≥ зв'¤зки з ≥ншими членами своЇњ групи, з особами, ¤к≥ належать до ≥нших меншин, а також закордонних контакт≥в з громад¤нами ≥нших держав, з ¤кими вони мають сп≥льн≥ нац≥ональн≥, етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥ або мовн≥ ознаки (пункт 5). —татт¤ 3 ƒекларац≥њ дозвол¤Ї зд≥йсненн¤ прав ¤к ≥ндив≥дуально, так ≥ разом з ≥ншими членами своЇњ групи (пункт 1) без будь-¤коњ дискрим≥нац≥њ, ¤ка була б основана на членств≥ у меншин≥ та на зд≥йсненн¤ або незд≥йсненн¤ прав, в≥дображених у ц≥й ƒекларац≥њ (пункт 2). ¬ статт≥ 4 зазначено, що представникам меншин держава забезпечуЇ вс≥ права людини та основн≥ свободи на основ≥ повноњ р≥вност≥ перед законом (пункт 1) та створюЇ представникам меншин умови дл¤ про¤вленн¤ своЇњ особливост≥ та розвитку власноњ культури, мови, рел≥г≥њ, традиц≥й та звичањв (пункт 2), також передбачен≥ м≥ри в галуз≥ осв≥ти щодо вивченн¤ р≥дноњ мови або навчанн¤ р≥дною мовою (лункт 3), м≥ри щодо стимулюванн¤ вивченн¤ ≥стор≥њ, традиц≥й, мови та культури меншин, що мешкають на територ≥њ держави, та створенн¤ дл¤ них умов щодо можливост≥ отриманн¤ знань, накопичених вс≥м сусп≥льством (пункт 4), а також м≥ри щодо наданн¤ можливост≥ представникам меншин приймати реальну участь у забезпеченн≥ економ≥чного прогресу та розвитку своЇњ крањни (пункт 5). —татт¤ 5 передбачаЇ, що нац≥ональна пол≥тика та програми плануютьс¤ та зд≥йснюютьс¤ з врахуванн¤м законних ≥нтерес≥в ос≥б що належать до меншин (пункт 1), те саме стосуЇтьс¤ також програм сп≥вроб≥тництва та допомоги м≥ж державами (пункт 2). —тимулюЇтьс¤ також сп≥вро-б≥тництво держав по питанн¤м, ¤к≥ стосуютьс¤ ос≥б, ¤к≥ належать до меншин, включаючи обм≥н ≥нформац≥Їю та досв≥дом, з ц≥лью взаЇморозум≥нн¤ ≥ дов≥ри. ѕри зд≥сненн≥ зазначених в ƒеларац≥њ прав не дозвол¤Їтьс¤ д≥¤льн≥сть, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ з порушенн¤м нац≥онального законодавства та протер≥чить м≥жнародним нормам (пункт 2 статт≥ 4).
ƒругим документом, ¤кий став частиною внутр≥шнього законодавства п≥сл¤ ратиф≥кац≥њ зазначеного ƒоговору, стала –екомендац≥¤ –ади ™вропи 1201 (1993 року) Ц ƒодатковий протокол до онвенц≥њ щодо «ахисту ѕрав Ћюдини та ќсновних —вобод стосовно ос≥б, ¤к≥ належать до нац≥ональних меншин. ўоправда без положень статт≥ 11 щодо колективних прав на спец≥альний статус територ≥альноњ автоном≥њ, заснованоњ на етн≥чних критер≥¤х. ” вступ≥ до ѕротоколу в≥дм≥чено, що "т≥льки визнанн¤ прав народ≥в, ¤к≥ належать до нац≥ональноњ меншини у межах крањни, та м≥жнародний захист таких прав може покласти край етн≥чноњ конфронтац≥њ ≥, таким чином, гарантувати справедлив≥сть, демократ≥ю, стаб≥льн≥сть ≥ мир" (пункт 3 вступу), а "р≥зноман≥тн≥сть народ≥в та культур Ї одним з головних джерел багатства ≥ життЇздатност≥ ™вропейськоњ цив≥л≥зац≥њ" (пункт 1 вступу). –екомендац≥¤ 1201 вв≥брала в соб≥ положенн¤ –екомендац≥њ 1134 (1990) та 1177 (1992), накази є456 (1990) та є474 (1992) –ади ™вропи щодо прав меншин, а зг≥дно пункту 7 –екомендац≥њ "особи, ¤к≥ належать до меншин, а також орган≥зац≥њ, що мають право представл¤ти њх" мають "право апелювати до ™вропейськоњ ом≥с≥њ та до —уду з питань прав людини" в раз≥ необх≥дност≥ ¤к зас≥б захисту. ѕротокол, ¤кий Ї складовою частиною –екомендац≥њ 1201 в 1 статт≥ визначаЇ вираз "нац≥ональна меншина", ¤кий в≥дноситьс¤ до групи ос≥б у крањн≥, ≥ ¤к≥: "а) проживають на територ≥њ ц≥Їњ крањни ≥ Ї њњ громад¤нами; b) п≥дтримують довгостроков≥, м≥цн≥, тривал≥ зв'¤зки з крањною; с) демонструють характерн≥ етн≥чн≥, мистецьк≥, рел≥г≥йн≥ або л≥нгв≥стичн≥ характеристики; d) достатньо представлен≥, хоча к≥льк≥сть цих ос≥б менше решти населенн¤ крањни або району крањни; е) мотивуЇтьс¤ зац≥кавлен≥стю зберегти те, що становить њх сп≥льну ≥ндив≥дуальн≥сть, включаючи њх культуру, традиц≥њ, рел≥г≥ю або мову". «агальн≥ принципи передбачають, що: Ц членство нац≥ональноњ меншини буде справою в≥льного особистого вибору (пункт 1 статт≥ 2), ≥ жодноњ шкоди не буде запод≥¤но особ≥ через в≥льний виб≥р або в≥дмову в≥д такого членства (пункт 2 статт≥ 2); Ц кожна особа, ¤ка належить до нац≥ональноњ меншини, матиме право висловлювати, зберегти ≥ розвивати у повному обс¤з≥ його/њњ рел≥г≥йну, етн≥чну, мовну та культурну ≥ндив≥дуальн≥сть, не п≥дл¤гаючи при цьому жодн≥й спроб≥ асим≥л¤ц≥њ проти його/њњ вол≥ (пункт 1 статт≥ 3), а кожна особа, ¤ка належить до нац≥ональноњ меншини, може скористатис¤ його/њњ правами поодинц≥ або разом з ≥ншими особами (пункт 2 статт≥ 3); Ц ус≥ особи, ¤к≥ належать до нац≥ональноњ меншини, будуть р≥вними перед законом, а будь-¤ка дискрим≥нац≥¤, ¤ка заснована на членств≥ у нац≥ональн≥й меншин≥, заборонена (статт¤ 4); Ц навмисн≥ зм≥ни у демограф≥чному склад≥ району, де проживаЇ нац≥ональна меншина, що завдаЇ шкоди ц≥й меншин≥, заборонена (статт¤ 5).ѕередбачено, зокрема, ≥ так≥ реальн≥ права: Ц право створювати своњ орган≥зац≥њ, включаючи пол≥тичн≥ парт≥њ (статт¤ 6); Ц право користуватис¤ р≥дною мовою у приватних випадках ≥ публ≥чно, усно та письмово, а також при публ≥кац≥¤х та у ауд≥ов≥деосфер≥ (пункт 1 статт≥ 7); Ц право користуватись р≥дною мовою при контактах з адм≥н≥страц≥Їю та у повс¤кденних справах у судах та у стосунках з юридичною владою у районах, де проживаЇ значна к≥льк≥сть ос≥б нац≥ональноњ меншини (пункт 2 статт≥ 7); Ц право користувати його/њњ пр≥ззище, ≥м'¤ та по-батьков≥ на р≥дн≥й мов≥ та право на оф≥ц≥йне визнанн¤ його/њњ пр≥зви-ща, ≥м'¤ та по-батьков≥ (пункт 3 статт≥ 7); Ц право використовувати при назв≥ м≥сцевих об'Їкт≥в, знак≥в, напис≥в та под≥бноњ ≥нформац≥њ, ¤ку демонструють публ≥чно у районах, де проживаЇ значна к≥льк≥сть ос≥б нац≥ональноњ меншини, що позбавл¤Ї владу њњ права демонструвати вищезгадану ≥нформац≥ю оф≥ц≥йною або державною мовою (пункт 4 статт≥ 7); Ц право вивчати р≥дну мову ≥ набувати осв≥ту на ц≥й мов≥ у в≥дпов≥дн≥й к≥лькост≥ шк≥л ≥ державних осв≥тн≥х ≥ п≥дготовчих закладах, розташованих в≥дпов≥дно до географ≥чного розпод≥лу меншини (пункт 1 статт≥ 8) та право створювати та керувати своњми власними школами, осв≥тн≥ми та п≥дготовчими закладами у рамках правовоњ системи крањни (пункт 2 статт≥ 8); Ц право ефективного засобу захисту перед владою крањни в раз≥ порушенн¤ прав, що захищаютьс¤ цим протоколом (статт¤ 9); Ц право в≥льно, без перешкод контактувати з громад¤нами ≥ншоњ крањни, з ¤кими меншина под≥л¤Ї своњ етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥ або мовн≥ риси або культурну ≥дентичн≥сть, поважаючи при цьому територ≥альну ц≥л≥сн≥сть крањни, громад¤нами ¤коњ Ї (статт¤ 10). ќск≥льки дл¤ ”крањни частина статт≥ 11, ¤ка стосуЇтьс¤ особливого статусу територ≥альноњ автоном≥њ, заснованоњ на етн≥чних критер≥¤х, не вступила в силу, подаЇмо дл¤ ≥нформац≥њ повний текст ц≥Їњ статт≥: "” районах, де вони знаход¤тьс¤ у б≥льшост≥, особи, ¤к≥ належать до нац≥ональноњ меншини, матимуть право отримати до њх розпор¤дженн¤ в≥дпов≥дн≥ м≥сцев≥ або автономн≥ органи влади або мати особливий статус, ¤кий в≥дпов≥даЇ ≥сторичн≥й специф≥ц≥ та територ≥альн≥й ситуац≥њ зг≥дно з внутр≥шн≥м законодавством крањни" . р≥м того, в ѕротокол≥ зазначено, що жоден пункт протоколу не можна тлумачити ¤к такий, що обмежуЇ ≥ндив≥дуальне право ос≥б, ¤к≥ належать до нац≥ональноњ меншини, або колективне право меншини, що м≥ститьс¤ у законодавств≥ ≥ншоњ крањни або у м≥жнародн≥й угод≥, де крањна Ї одною ≥з стор≥н (пункт 1 статт≥ 12) ≥ що дискрим≥нац≥йними не Ї заходи, що приймаютьс¤ з Їдиною метою захисту етн≥чних груп, спри¤нн¤ њх в≥дпов≥дного розвитку ≥ забезпеченн¤ р≥вних прав ≥ в≥дношенн¤ до них з урахуванн¤м решти населенн¤ у адм≥н≥стративн≥й, пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й, соц≥альн≥й та культурн≥й сфер≥ та ≥нших галуз¤х (пункт 2 статт≥ 12). ƒуже важливим Ї принцип, закладений в 13 статт≥: "¬икористанн¤ прав ≥ свобод, записаних у цьому протокол≥, повн≥стю в≥дноситьс¤ до ос≥б, ¤к≥ належать до б≥льшост≥ крањни у ц≥лому, але ¤к≥ складають менш≥сть в одному або к≥лькох районах крањни", отже ≥ украњнц≥ (¤к б≥льшинна група в крањн≥) в м≥сц¤х, де складають менш≥сть населенн¤, також користуютьс¤ зазначеними правами. ќднак використанн¤ прав ≥ свобод, записаних у протокол≥, не означаЇ обмеженн¤ в≥дпов≥дальност≥ та обов'¤зк≥в громад¤н крањни щодо внутр≥шнього законодавства (статт¤ 14).
ќтже, цей ƒогов≥р передбачаЇ дозв≥л на вс≥ форми та етапи наданню прав нац≥ональним меншинам (≥ не т≥льки румунам!!!) окр≥м права на нац≥онально-територ≥альну автоном≥ю, хоча ≥ не заперечуЇ це право, оск≥льки в пункт≥ 11 статт≥ 13 ƒоговору зазначено, що "жодне з положень ц≥Їњ статт≥ не буде тлумачитись ¤к таке, що обмежуЇ або заперечуЇ права ..., визнан≥ в≥дпов≥дно до закон≥в ƒогов≥рних стор≥н...", а, значить, ≥ право на територ≥альну автоном≥ю за етн≥чною ознакою в ”крањн≥ в майбутньому можливе, оск≥льки в статт≥ 2 "ƒекларац≥њ прав нац≥ональностей ”крањни" зазначено, що "”крањнська держава гарантуЇ вс≥м нац≥ональност¤м право на забезпеченн¤ њхнього традиц≥йного розселенн¤, забезпечуЇ ≥снуванн¤ нац≥онально-адм≥н≥стративних одиниць..." ≤ ¤кщо повернутись до статт≥ 13 зазначеного ƒого-вору, сл≥д п≥дкреслити, що в ньому вже передбачено: Ц право в≥льного вибору нац≥ональност≥, зважаючи на етн≥чне походженн¤, мову, культуру та рел≥г≥ю громад¤н (пункт 2); Ц право на недискрим≥нац≥ю ≥ на повну та справжню р≥вн≥сть м≥ж особами, ¤к≥ належать до нац≥ональноњ меншини, та особами, ¤к≥ належать до б≥льшост≥ населенн¤, у вс≥х сферах економ≥чного, соц≥ального, пол≥тичного та культурного житт¤ (пункт 3); Ц право на захист в≥д будь-¤коњ спроби асим≥л¤ц≥њ проти њх вол≥; Ц право ≥ндив≥дуально або разом з ≥ншими членами њх групи на свободу ви¤вленн¤, збереженн¤ та розвиток своЇњ етн≥чноњ, культурноњ, мовноњ та рел≥г≥йноњ ≥дентичност≥; Ц право збер≥гати ≥ роз-вивати свою культуру (пункт 4); Ц право на створенн¤ умов дл¤ вивченн¤ р≥дноњ мови та право на отриманн¤ осв≥ти р≥дною мовою в необх≥дн≥й к≥лькост≥ шк≥л та осв≥тн≥х державних ≥ спец≥альних учбових закладах, розм≥щених в≥дпов≥дно до географ≥чного розселенн¤; Ц право використовувати р≥дну мову у в≥дносинах з органами державноњ влади (пункт 5); Ц право на об'Їднанн¤, на заснуванн¤ та п≥дтриманн¤ власних орган≥зац≥й, товариств, а також осв≥тн≥х, культурних та рел≥г≥йних заклад≥в та установ (пункт 6); Ц право на доступ р≥дною мовою до ≥нформац≥њ та засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, а також право на створенн¤ ≥ використанн¤ власних засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ; Ц право на п≥дтриманн¤ контакт≥в м≥ж собою та з громад¤нами ≥нших держав та брати участь у заходах неур¤дових орган≥зац≥й ¤к на нац≥ональному, так ≥ на м≥жнародному р≥вн¤х (пункт 7); Ц право на збереженн¤ м≥сць традиц≥йного проживанн¤ та недопущенн¤ заход≥в, ¤к≥ зм≥нюють пропорц≥йний склад населенн¤ у м≥сцевост¤х, де проживають особи, що належать до нац≥ональних меншин; Ц право на недопущенн¤ заход≥в, спр¤мованих на обмеженн¤ прав ≥ свобод нац≥ональних меншин (пункт 8); Ц право звернутись ≥з зверненн¤м до в≥дпов≥дних державних орган≥в в раз≥ порушенн¤ прав, зазначених в ц≥й статт≥ (пункт 9). ќдночасно в 13 статт≥ зазначен≥ й умови застосуванн¤ наданих прав: особи, ¤ких стосуЇтьс¤ ц¤ статт¤, зобов '¤зан≥: Ц бути ло¤льними до держави, громад¤нами ¤коњ вони Ї, дотримуватись њњ нац≥онального законодавства; Ц поважати права ≥нших ос≥б, зокрема тих, ¤к≥ належать до б≥льшост≥ або до ≥нших нац≥ональних меншин (пункт 10); Ц не обмежувати або заперечувати права людини (пункт 11); Ц в≥дмовитись в≥д сепаратизму (та визнати принцип територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ держави), громад¤нами ¤коњ вони Ї (пункт 12). ƒл¤ спостереженн¤ за виконанн¤м зобов'¤зань, передбачених статтею 13 ƒоговору щодо прав нац≥ональних меншин, створена зм≥шана м≥жур¤дова ком≥с≥¤, ¤ка збираЇтьс¤ не менше н≥ж один раз на р≥к (пункт 13), ≥, отже, з'¤вл¤Їтьс¤ над≥¤ на мон≥тор≥нг виконанн¤ домовленностей щодо ≥мпл≥ментац≥њ положень ƒоговору в практиц≥, ≥, звичайно, що ефективн≥сть роботи ц≥Їњ ком≥с≥њ зросте п≥сл¤ включенн¤ до њњ складу представник≥в в≥дпов≥дних меншин, ¤ких би делегували сам≥ меншини.
ћ≥жнародн≥ зобов'¤занн¤ ”крањни дають п≥дставу стверджувати, що незважаючи на зусилл¤ де¤ких шов≥н≥стично-нац≥онал≥стичних сил, ¤к≥ чин¤ть тиск на ѕрезидента, ѕарламент, ”р¤д, ћ≥носв≥ти, м≥сцев≥ адм≥н≥страц≥њ тощо щодо недопущенн¤ розширенн¤ прав ≥ свобод нац≥ональних меншин, права ≥ свободи нац≥ональних груп ”крањни будуть пост≥йно розширюватись на законодавчому р≥вн≥, а основна проблема пол¤гатиме у розробц≥ механ≥зму практичноњ реал≥зац≥њ, оск≥льки њх захист в≥д заз≥хань етнофоб≥в за моЇю пропозиц≥Їю п≥д час розробки ќсновного «акону вже закр≥плено у 3 частин≥ 22 статт≥ онституц≥њ: "ѕри прийн¤тт≥ нових закон≥в або внесенн¤ зм≥н до чинних закон≥в не допускаЇтьс¤ звуженн¤ зм≥сту та обс¤гу ≥снуючих прав Ц свобод".
¬ той же час ≥снуЇ занепокоЇнн¤ з приводу того, що де¤к≥ представники виконавчоњ влади за п≥дтримкою нац≥онал≥ст≥в у ѕарламент≥ та ”р¤д≥ розробл¤ють проекти концепц≥й в галуз≥ етнопол≥тики, осв≥ти мовами меншин, нац≥онально-культурноњ автоном≥њ, проекти зм≥н до закон≥в та проекти закон≥в "ѕро мови", "ѕро нац≥ональн≥ меншини", "ѕро вибори народних депутат≥в ”крањни" тощо без узгодженн¤ з представниками нац≥ональних груп, ≥ ¤к≥ (проекти) направлен≥ на звуженн¤ ≥снуючих прав ≥ свобод, а, значить, суперечать ч.« статт≥ 22 онституц≥њ. ÷е призводить до справедливого занепокоЇнн¤ серед представник≥в нац≥ональних меншин та може дестаб≥л≥зувати ситуац≥ю в галуз≥ м≥жетн≥чних стосунк≥в. “ому назр≥ла необх≥дн≥сть створенн¤ м≥жетн≥чного органу з консультативним статусом при ѕрезидент≥ та ¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни за участю представник≥в етносв≥домих нац≥ональних груп ”крањни з "правом вето" при обговоренн≥ законопроект≥в та концепц≥й, ¤к≥ зач≥плюють ≥нтереси та впливають на етнокультурне житт¤ нац≥ональних меншин. ¬ той же час спод≥ваЇмось, що п≥д впливом –ади ™вропи буде ≥мпл≥ментовано ратиф≥кований вар≥ант "√.ѕопова, ≤.ѕопеску..." ™вропейськоњ ’арт≥њ рег≥ональних та м≥нор≥тарних мов, ¤кий даЇ д≥Ївий механ≥зм ≥ пор¤док застосуван¤ та гарантуЇ розширене право використанн¤ мов меншин у галуз≥ осв≥ти (статт¤ 8), судовоњ влади (статт¤ 9), адм≥н≥стративн≥й влад≥ та публ≥чних послугах (статт¤ 10), в засобах масовоњ ≥нформац≥њ (статт¤ 11), в культурн≥й д≥¤льност≥ та засобах њњ зд≥йсненн¤ (статт¤ 12), в економ≥чному та соц≥альному житт≥ (статт¤ 13), та у транскордонних обм≥нах (статт¤ 14), ≥ ¤кий (вар≥ант тексту ратиф≥кац≥њ) не допускаЇ скороченн¤ ≥снуючоњ мереж≥ осв≥тн≥х, культурних та ≥нших заклад≥в, у функц≥онуванн≥ ¤ких застосовуютьс¤ мови меншин. ћаЇмо над≥ю, що при переход≥ до пропорц≥йноњ системи вибор≥в буде передбачено право нац≥ональних меншин приймати участь у виборах ≥ висувати через власн≥ об'Їднанн¤ своњх кандидат≥в в депутати, в тому числ≥ ≥ до ѕарламенту, оск≥льки в статт≥ 14 «акону "ѕро нац≥ональн≥ меншини в ”крањн≥" це право вже передбачено. ¬певнен≥, ¤кщо в розробц≥ приймуть участь представники нац≥ональних груп, прогресивною буде ≥ онцепц≥¤ нац≥онально-культурноњ автоном≥њ, а в ”крањн≥ поетапно з часом буде забезпечено повний обс¤г основних прав ≥ свобод нац≥ональних меншин, оск≥льки р≥шенн¤м онституц≥йного —уду ”крањни в≥д 14 грудн¤ 1999 року , ¤ке Ї "обов'¤зковим до виконанн¤ на територ≥њ ”крањни, остаточним ≥ не може бути оскарженим" (п.«), зазначено, що "пор¤д з державною мовою при зд≥йсненн≥ повноважень м≥сцевими органами виконавчоњ влади, органами јвтономноњ –еспубл≥ки рим та органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤ можуть використовуватис¤ рос≥йська та ≥нш≥ мови нац≥ональних меншин у межах ≥ пор¤дку, що визначаютьс¤ законами ”крањни" (частина 2 пункту 1 –≥шенн¤), а "у державних ≥ комунальних навчальних закладах пор¤д з державною мовою в≥дпов≥дно до положень онституц≥њ ”крањни, зокрема п'¤тоњ статт≥, та закон≥в ”крањни, в навчальному процес≥ можуть застосовуватись та вивчатис¤ мови нац≥ональних меншин (частина 2 пункту 2 –≥шенн¤). ќск≥льки положенн¤ м≥жнародних угод мають вищу юридичну силу, вищевикладене даЇ нам п≥дставу стверджувати, що на законодавчому р≥вн≥ права нац≥ональних меншин в ”крањн≥ мають достатн≥й р≥вень захисту ≥ потребують лише д≥Ївого механ≥зму њх реал≥зац≥њ та подальшого удосконаленн¤.
ƒосв≥д крањн, в ¤ких найповн≥ше забезпечен≥ основн≥ права ≥ свободи нац≥ональних груп, ¤к≥ Ї меншинами в держав≥, доводить, що все, насамперед, залежить в≥д активност≥ самих нац≥ональних меншин, в≥д здатност≥ њх л≥дер≥в об'Їднатись заради етномайбутнього кожноњ нац≥ональноњ групи, оск≥льки "незатребуване право не може вважатись ¤к порушене право", а гаслом повинно бути:
"™днаймос¤, бо в Їдност≥ наша сила!"

¬ернутьс¤ на главную страницу