Русское Движение Украины

НА ВЕСЬ РОТ...

Прежде, чем была написана эта мини-рецензия, отклик на книгу "И завтра жить" появился во львовской газете "Поступ". Эта ежедневная газета считает себя выразителем самобытного галицийского менталитета и по мере сил возрождает забытые традиции местной "особливості". Одна из них - латинский алфавит вместо кириллицы. Такое веяние существовало в Галицком крае во второй половине XIX века, когда с подачи польских властей предпринимались энергичные меры по развитию "антимосковской Руси". Инициаторы внедрения латинской графики считали: чем меньше язык галицких русинов будет напоминать им родстве с русскими, тем лучше.
Однако идея не прижилась. Теперь ее пытается возродить "Поступ", время от времени публикуя статьи "латиницею".
А отклик интересен сам по себе, поэтому приводим его полностью и без комментариев. Вот только в кирилличном написании - для удобства.

Відразу хочу зазначити, що ця писанина не є жодною рецензією, це тільки занотовані думки про враження від двох, завошених як распутинська борода, брошурок. Дотепний вигляд має назва видавництва, що їх видало, котру слід розуміти - як варваризація. Ці книжки, хоча і зроблені з поганим смаком, справляють добре враження, бо приємно дізнатися, що російська єміграція в Галичині має проблеми. Як добре, що я не росіянин.
Російська присутність в Галичині, завдяки таким людям, як Свистунов (він є автором брошурок), перестає бути чимось абстрактним, вона персоналізується, а в боротьбі за свої права конкретизує себе як реваншистська. Перетворившись з окупаційної на емігрантську, хоче вибороти собі право на панування. Цитую: "Оказавшись не по своей воле на обочине, русские повсюду решительно борются за свои права. И то, что они в этом победят, нет и не может быть никакого сомнения". Ми всі добре пам'ятаєм те, як вони панували, і тільки кретин може дозволити їм це знову.
Перманентна боротьба зі злом, боротьба за гідне европейців життя давала галичанам підстави для виправлення помилок, зроблених попередніми поколіннями. Прикладів цього є достатньо: Василько Теребовлянський, Рюрик Перемиський, Володар Звенигородський, король Данило, єпископ Хомишин і багато інших. Цей наш досвід може придатися російській диаспорі для адаптації в європейській культурі, щоб стати нормальними галичанами. Про те, власне, як це зробити, і йдеться в одній зі статей одної з тих книженцій під назвою "Знать историю". Цитую цитату: "...І не стане вкоротці сухих верб, щоб завісити на них ренегатське, кацапське стерво! Нищити тих собак без милосердя се наша девіза і будемо нищити без помилування". На закінчення я б хотів, щоб ми разом, включно із автором статті "Знать историю", подумали, чому чеченці, крімські татари, вірмени, румуни, грузини, молдавани, поляки, литовці, естонці, фіни, латвійці, чехи, словаки, болгари, угорці, туркмени, афганці, австрійці... не люблять росіян?

Вернуться к содержанию