¬ступ.
Ќеобх≥дною передумовою будь-¤коњ науковоњ дискус≥њ Ї необх≥дн≥сть бути впевненим у тому, що кожний њњ учасник вкладаЇ у ключов≥ пон¤тт¤ та терм≥ни зрозум≥лий ≥ншим зм≥ст. —ьогодн≥ ми обговорюЇмо багатовим≥рну складну проблему нац≥ональноњ консол≥дац≥њ, що, в свою чергу, базуЇтьс¤ на р¤д≥ ≥нших взаЇмоповТ¤заних ключових пон¤ть. ÷е, насамперед, нац≥¤, нац≥ональна Їдн≥сть, нац≥ональна ≥де¤, нац≥ональн≥ ≥нтереси, нац≥ональна психолог≥¤ тощо.
јвтор не бере на себе см≥лив≥сть дати власне визначенн¤ зазначених вище пон¤ть, та це, напевно, й не потр≥бно.
√оловне, по-перше, Ц адекватно сформулювати базов≥ складов≥ зм≥сту, що у них вкладаЇтьс¤ (без оц≥нок Унауковост≥Ф), адже мета автора пол¤гаЇ в тому, щоб дати стислий виклад системного п≥дходу до формуванн¤ стратег≥њ нац≥ональноњ консол≥дац≥њ з позиц≥й л≥берал≥зму.
ѕо-друге, дл¤ автора Ї важливим визначенн¤ тенденц≥й еволюц≥њ ≥дейно-теоретичних засад сучасного украњнського л≥берал≥зму, його особливостей.
ѕо-третЇ, обмежен≥сть в обс¤з≥ змушуЇ автора до телеграфно-акс≥оматичного стилю викладенн¤ проблеми.
ƒе¤к≥ загальн≥ м≥ркуванн¤.
≤деолог≥¤ л≥берал≥зму, л≥беральна система ц≥нностей, ¤к основа нац≥ональноњ ≥дењ, стали запорукою усп≥ху багатьох нац≥й св≥ту, що обрали њх ¤к стрижень поступального цив≥л≥зац≥йного розвитку. –≥вень розвитку нац≥ональних державних, громадських, правових, соц≥альних ≥нститут≥в, культури, науки, промисловост≥ тощо таких крањн ¤к —Ўј, япон≥¤, анада Ї сьогодн≥ певним еталоном дл¤ ≥нших крањн. ƒл¤ цих крањн ≥деолог≥¤ л≥берал≥зму Ї базовим системоутворюючим фактором. –еал≥зован≥ на практиц≥ засади л≥берал≥зму забезпечують системн≥сть функц≥онуванн¤ сфер нац≥онального орган≥зму (сусп≥льства) Ц пол≥тичноњ, економ≥чноњ, соц≥альноњ та духовноњ.
—творен≥ цими нац≥¤ми ≥нститути регулюванн¤ на р≥зних р≥вн¤х в≥дносин у сусп≥льств≥ усп≥шно забезпечують дос¤гненн¤ головноњ мети будь-¤коњ системи: оптимального пристосуванн¤ до зовн≥шн≥х обставин задл¤ виживанн¤, а також внутр≥шньоњ стаб≥льност≥ (гармон≥зац≥¤ в≥дносин Уособист≥сть Ц сусп≥льствоФ, м≥н≥м≥зац≥¤ зовн≥шн≥х та внутр≥шн≥х ризик≥в) ≥ сталого розвитку (визначенн¤ пр≥оритет≥в, ≥нформатизац≥¤, адекватне ф≥нансуванн¤). Ѕ≥льш того, ≥ вс¤ ≥стор≥¤ ’’ стол≥тт¤ про це св≥дчить, л≥беральн≥ демократ≥њ у п≥дсумку завжди переважають тотал≥тарн≥ та авторитарн≥ режими у в≥дкритих в≥йськових конфл≥ктах, чи ≥нших формах змагань м≥ж нац≥¤ми, перш за все за рахунок переваги в≥льноњ людини над людиною пригнобленою.
ѕерв≥сними елементами фундаменту усп≥ху л≥беральних демократ≥й Ї три складов≥:
сприйн¤тт¤ й усв≥домленн¤ ≥деолог≥њ та ц≥нностей л≥берал≥зму, практична реал≥зац≥¤ њх на особист≥сному р≥вн≥ переважною б≥льш≥стю ел≥ти та пол≥тично й соц≥ально активноњ частини нац≥њ;
формуванн¤ ел≥тою нац≥њ духовних та ≥деолог≥чних ц≥нн≥сних систем на засадах ≥деолог≥њ та ц≥нностей л≥берал≥зму (Унац≥ональноњ ≥дењФ) ¤к бази дл¤ нац≥ональноњ консол≥дац≥њ;
сол≥дарна с≥нергетична практична взаЇмод≥¤ св≥домих ≥ндив≥дуум≥в ¤к перетворена (обернена) форма нац≥ональноњ консол≥дац≥њ.
≥нцевим продуктом нац≥ональноњ консол≥дац≥њ Ї сходженн¤ в≥д етносу до пол≥тичноњ нац≥њ, що усв≥домлюЇ своЇ ≥сторичне призначенн¤, фундаментальн≥ ≥нтереси, визначаЇ оптимальний спос≥б њх захисту та стрижнев≥ напр¤ми розвитку.
Ќац≥ональна консол≥дац≥¤ Ц ключовий фактор стаб≥льност≥ будь-¤коњ нац≥њ та ≥нститут≥в, що створюютьс¤ дл¤ забезпеченн¤ њњ життЇд≥¤льност≥.
ѕроблема нац≥ональноњ консол≥дац≥њ в сучасн≥й ”крањн≥: л≥беральний п≥дх≥д.
¬≥д тотал≥тарного минулого сучасна ”крањна успадкувала велику к≥льк≥сть невир≥шених проблем, що сьогодн≥ значно ускладнюють вих≥д сусп≥льства з системноњ кризи. …детьс¤ насамперед про те, що пров≥дн≥ представники украњнського нац≥онального руху, ¤к≥ очолили боротьбу за незалежн≥сть, сконцентрували свою увагу перш за все на руйнуванн≥ тотал≥тарноњ рад¤нськоњ системи. ѕоза њхньою увагою залишилас¤ проблема розробки засад ≥ принцип≥в розбудови новоњ системи в≥дносин в сусп≥льств≥. ¬ њхньому середовищ≥ панували нањвн≥ у¤вленн¤ про те, що ”крањн≥ достатньо позбавитис¤ залежност≥ в≥д ≥мперського центру, ≥ завд¤ки власному економ≥чному та ≥нтелектуальному потенц≥алу наша держава забезпечить своњм громад¤нам високий р≥вень житт¤.
–еал≥њ ж ви¤вилис¤ набагато складн≥шими. Ўвидке руйнуванн¤ староњ системи законом≥рно призвело до глибокоњ кризи ≥ наочно показало, що в≥дсутн≥сть концепц≥њ системноњ трансформац≥њ украњнського сусп≥льства Ї головною причиню сучасних негаразд≥в. ƒержавотворенн¤ перших рок≥в незалежност≥ йшло скор≥ше в режим≥ ≥мпров≥зац≥њ, УручногоФ вир≥шенн¤ нагальних проблем. ѕрактично ж пошук шл¤х≥в створенн¤ новоњ системи сусп≥льно-пол≥тичних, економ≥чних та культурних в≥дносин розпочавс¤ лише на третьому-четвертому роках ≥снуванн¤ незалежноњ ”крањни, коли стало остаточно зрозум≥ло, що без продуктивноњ програми реформ, ¤ку б п≥дтримала б≥льш≥сть народу, вийти з кризи буде неможливо.
Ќа наш погл¤д, перемога Ћ.ƒ. учми на других та трет≥х президентських виборах багато в чому була зумовлена саме тим, що в≥н першим поставив проблему реал≥зац≥њ кардинального реформуванн¤ сусп≥льно-пол≥тичних та економ≥чних в≥дносин в крањн≥ ¤к засобу виведенн¤ ”крањни з системноњ кризи.
—ьогодн≥ Ї вс≥ п≥дстави розгл¤дати цю ≥дею ¤к основу дл¤ нац≥ональноњ консол≥дац≥њ в ”крањн≥ в широкому розум≥нн≥ слова. ѓњ конкурентами виступають концепц≥њ ¤к л≥вих, так ≥ правих пол≥тичних сил украњнського пол≥тикуму. ¬они користуютьс¤ певною попул¤рн≥стю у частини сусп≥льства, що втомилас¤ в≥д економ≥чних та соц≥альних негаразд≥в, нездатна пристосуватис¤ до нових реал≥й ≥ психолог≥чно схильна або ж до в≥дновленн¤ старих зрозум≥лих правил гри (Ул≥в≥), чи встановленн¤ нац≥ократ≥њ (Управ≥Ф). ќднак, ¤к показав переб≥г под≥й в сусп≥льств≥ п≥сл¤ трет≥х президентських вибор≥в, не вони визначають настроњ б≥льшост≥ Ќароду ”крањни.
« певними застереженн¤ми (бо проблема надто складна та багатовим≥рна) можна сказати, що запропонований Ћ.ƒ. учмою шл¤х системноњ трансформац≥њ ”крањни, шл¤х до виживанн¤ украњнськоњ пол≥тичноњ нац≥њ, сталий розвиток сусп≥льства та матер≥альн≥ й духовн≥ умови процв≥танн¤ майбутн≥х покол≥нь, можна розгл¤дати ¤к базов≥, системоутворююч≥ елементи украњнськоњ нац≥ональноњ ≥дењ, що зможе консол≥дувати весь Ќарод ”крањни на даному етап≥ ≥стор≥њ.
јдаптован≥ до украњнськоњ специф≥ки принципи сталого розвитку можуть розгл¤датис¤ ¤к ун≥версальна, поза≥деолог≥чна в традиц≥йному розум≥нн≥, консенсусна ≥де¤, ¤ка в концентрованому вигл¤д≥ може бути виражена формулою: У—усп≥льний консенсус заради виживанн¤ та сталого розвиткуФ. ј перспективну стратег≥ю украњнського сусп≥льства сучасний л≥берал≥зм вбачаЇ в переход≥ до сталого пост≥ндустр≥ального сусп≥льства побудованого на засадах украњнського сол≥даризму. (ƒетальн≥ше про засади украњнського сол≥даризму див.: ѕ≈–≈’≤ƒ-IV, 1999, є 2, —. 25-36).
Ќажаль, сьогодн≥ проблема украњнськоњ нац≥ональноњ ≥дењ не набула широкого висв≥тленн¤ в «ћ≤, не Ї предметом широкого обговоренн¤ в сусп≥льств≥. Ќерозум≥нн¤ њњ зм≥сту, зведенн¤ його т≥льки до етн≥чних елемент≥в призводить, часом, до непотр≥бних конфл≥ктних ситуац≥й, заважаЇ консол≥дац≥њ украњнськоњ пол≥тичноњ нац≥њ.
Ќайб≥льшоњ шкоди це завдаЇ вир≥шенню проблеми нац≥ональноњ консол≥дац≥њ у вузькому розум≥нн≥. …детьс¤, насамперед, про проблему гармон≥зац≥њ м≥жнац≥ональних в≥дносин в сусп≥льств≥, в≥дсутн≥сть цив≥л≥зованоњ культури њх реал≥зац≥њ на загальнодержавному та побутовому р≥вн≥. √усто часто проблеми виникають тому, що ми намагаЇмос¤ боротис¤ не з њх причинами, а з насл≥дками. Ќайб≥льш болючими Ї питанн¤ сп≥в≥снуванн¤ мов та нац≥ональних культур. «ациклен≥сть на певних стереотипах, намаганн¤ спиратис¤ на закордонн≥ приклади чи св≥товий досв≥д у сп≥рних випадках призвод¤ть до того, що зам≥сть того, щоб вир≥шити проблеми з урахуванн¤м ≥нтерес≥в вс≥х зац≥кавлених стор≥н, ми попадаЇмо у замкнене коло, роз≥рвати ¤ке, здаЇтьс¤, неможливо.
“о може Ї сенс Уп≥дн¤тис¤Ф над проблемою ≥ знайти нов≥ п≥дходи дл¤ њх вир≥шенн¤. ƒл¤ цього треба лише уважн≥ше придивитис¤ до акс≥олог≥чного боку питанн¤. Ћ≥берал≥зм розгл¤даЇ ¤к природне ≥ незаперечне право людини на житт¤, пох≥дною в≥д нього Ї р≥вноправн≥сть людей. « ≥ншого боку, кожна людина народжуЇтьс¤ у певному нац≥ональному, духовному, культурному середовищ≥ ≥ реал≥зуЇ себе в ньому. ¬она не може бути безнац≥ональною ≥стотою. ќтже, кожна людина маЇ право на в≥льне вживанн¤ р≥дноњ мови, доступ до нац≥ональноњ культури, свою самореал≥зац≥ю ¤к частини етносу. ≤ в цьому прав≥ кожна людина, кожний етнос р≥вноправн≥.
якщо це вз¤ти за основу, то зрозум≥ло що в сучасн≥й ”крањн≥ жодний з в≥домих п≥дход≥в до врегулюванн¤ м≥жнац≥ональних в≥дносин: сегрегац≥¤, асим≥л¤ц≥¤ та акультурац≥¤ Ї неприйн¤тним дл¤ нац≥ональних сп≥льнот (меншостей). Ќалежн≥сть до пол≥тичноњ нац≥њ передбачаЇ, що пол≥тично, соц≥ально, економ≥чно вс≥ громад¤ни ”крањни Ї украњнц¤ми, Ќародом ”крањни. —ьогодн≥ ж ще не вс≥ в ”крањн≥, нав≥ть в середовищ≥ ≥нтел≥генц≥њ, розум≥ють сенс цього визначенн¤. (Ќав≥ть у державних документах таких, ¤к онцепц≥¤ нац≥ональноњ безпеки, Ќарод ”крањни безп≥дставно под≥лено на украњнський народ та нац≥ональн≥ меншини).
—в≥товий досв≥д св≥дчить, що такий п≥дх≥д до пол≥тичного, соц≥ального та економ≥чного статусу громад¤нина багатонац≥ональноњ крањни Ї оптимальним Ц в≥н закр≥плюЇ р≥вноправн≥сть людей та служить консол≥дуючим елементом пол≥тичноњ нац≥њ. « ≥ншого боку, ц¤ р≥вноправн≥сть поширюЇтьс¤ на мовн≥ та культурн≥ права Уукрањнц¤Ф неукрањнського походженн¤. ќтже, основою взаЇмод≥њ вс≥х украњнц≥в (¤к етн≥чних, так ≥ неетн≥чних) може бути лише л≥беральна модель ансамблюванн¤ етнос≥в, њхн≥х мов та культур, але аж н≥¤к не сегрегац≥¤, асим≥л¤ц≥¤ чи акультурац≥¤. “ут доречним буде пор≥вн¤нн¤ з оркестром: голос кожного ≥нструменту Ї чудовим ≥ важливим, але справжнЇ мистецтво народжуЇтьс¤ лише у взаЇмод≥њ п≥д кер≥вництвом талановитого диригента. —аме такий л≥беральний п≥дх≥д сьогодн≥ пануЇ в обТЇднан≥й ™вроп≥, членом ¤коњ прагне стати ”крањна.
—ьогодн≥ особливо важливим Ї, щоб роль УдиригентаФ у м≥жнац≥ональних в≥дносинах вз¤ла на себе духовна ел≥та украњнського народу, адже в≥дбулас¤ ≥сторична зм≥на епохального значенн¤. ”крањнський етнос перетворивс¤ на нац≥ональну б≥льш≥сть, державотворчу нац≥ю, а рос≥йська сп≥льнота стала нац≥ональною менш≥стю. ÷≥ фактори сл≥д осмислити ≥ вз¤ти до уваги.
«розум≥ло, що увага украњнськоњ ел≥ти зараз сконцентрована на подоланн≥ траг≥чного спадку минулого в мовн≥й сфер≥, культурному та духовному житт≥ украњнського народу.
ќднак, у де¤ких випадках ведетьс¤ боротьба не з насл≥дками русиф≥каторськоњ пол≥тики, а з рос≥йською мовою, що Ї безглузд¤м. ∆одна мова в св≥т≥ не може бути винною за злод≥йства пол≥тик≥в. Ќевиважен≥сть крок≥в у ц≥й надто дел≥катн≥й сфер≥ може мати дуже негативн≥ насл≥дки дл¤ сусп≥льства в ц≥лому. –≥зке зменшенн¤ годин на вивченн¤ рос≥йськоњ мови та л≥тератури в украњнських школах у рег≥онах, що ≥сторично Ї рос≥йськомовними, призводить до анекдотичних випадк≥в, коли школ¤р≥ пишуть одне одному рос≥йськомовн≥ записки в украњнськ≥й орфограф≥њ. —трашне ≥нше: Ї загроза того, що вони, залишаючись рос≥йськомовними в побутовому житт≥, не оволод≥ють у повн≥й м≥р≥ н≥ украњнською, н≥ рос≥йською мовою та культурою. ™ загроза, що нац≥онально-культурна св≥дом≥сть у них зм≥нитьс¤ Ум≥сцевоюФ, рег≥ональною, а еталоном стануть найг≥рш≥ зразки масовоњ американськоњ культури. ÷¤ втрата може мати незворотн≥ насл≥дки.
Ќасправд≥, двомовн≥сть, ¤к така, не Ї жодною проблемою в демократичн≥й держав≥, проблема не Ї в ≥снуванн≥ двомовност≥ в ”крањн≥, а в пануванн≥ УсуржикуФ, ≥ про справжню двомовн≥сть можна буде говорити лише тод≥, коли р≥вень масовоњ осв≥ти та культури дозволить вийти високий р≥вень функц≥онуванн¤ л≥тературних мов.
¬≥д украњнськоњ ел≥ти сьогодн≥ залежить, чи зможуть сьогодн≥ украњнська мова та культура (преса, художн≥ твори, музика, п≥сн¤ тощо) стати зрозум≥лими та привабливими дл¤ нац≥ональних сп≥льнот, наск≥льки гармон≥чно поЇднаютьс¤ њхн≥ культури у сп≥льному культурному процес≥, а в≥льне функц≥онуванн¤ мов спри¤тиме культурному взаЇмозбагаченню. ƒо того ж треба бути чесними перед собою: мовний р≥вень украњномовних «ћ≤, оф≥ц≥йних документ≥в, дискурс парламентар≥в та владних ос≥б маЇ бути бездоганним, р≥вень мистецьких твор≥в Ц конкурентноспроможним. ¬ ≥ншому раз≥ жодн≥ адм≥н≥стративн≥ заходи не дадуть можливост≥ украњнськ≥й мов≥ пос≥сти у повс¤кденному житт≥, культурних процесах, науков≥й творчост≥ законно належного њй високого державного статусу.
ќтже, л≥беральний п≥дх≥д до проблеми нац≥ональноњ консол≥дац≥њ сьогодн≥ пол¤гаЇ у тому, що шл¤х до нењ маЇ йти через усв≥домленн¤ Ќародом ”крањни своњх фундаментальних життЇвих потреб Ц забезпеченн¤ виживанн¤, сталого розвитку ≥ необх≥дних матер≥альних та духовних умов житт¤ майбутн≥х покол≥нь. —аме ц≥ параметри, на наш погл¤д, визначають сьогодн≥ зм≥ст украњнськоњ нац≥ональноњ ≥дењ в широкому розум≥нн≥, ¤ка може поЇднати весь Ќарод ”крањни. Ќа баз≥ ц≥Їњ ≥дењ та безумовного дотриманн¤ всього спектру природних прав людини, визнанн¤ ≥ дотриманн¤ на практиц≥ р≥вноправност≥ вс≥х нац≥ональних сп≥льнот стане можливою нац≥ональна консол≥дац≥¤ у вузькому розум≥нн≥ на основ≥ л≥беральноњ модел≥ ансамблюванн¤. ѕол≥тичною формою реал≥зац≥њ нац≥ональноњ консол≥дац≥њ ¤к у широкому, так ≥ у вузькому розум≥нн≥, Ї украњнський сол≥даризм.
|
