Ќабутт¤ ”крањною незалежност≥ супроводжувалось застереженн¤ми щодо можливих ускладнень в сфер≥ розбудови м≥жнац≥ональних в≥дносин. онфл≥кт у Ќаг≥рному арабас≥ та розвиток рос≥йського неонацизму доповнювались чутками про можлив≥ погроми. —аме тому ѕерш≥ збори Ќародного –уху ”крањни (Ќ–”) прийн¤ли окрему резолюц≥ю проти антисем≥тизму. ќднак ≥сторичний досв≥д св≥дчив, що найкращ≥ декларац≥њ та в≥дозви не дають в≥дчутного ефекту без пост≥йноњ та ц≥леспр¤мованоњ протид≥њ негативним ¤вищам в сфер≥ м≥жнац≥ональних в≥дносин.
“од≥шн≥ настроњ у м≥жетн≥чн≥й сфер≥ ви¤вив Ђ¬еч≥рн≥й ињвї, ¤кий надрукував статтю ћ. омського про антисем≥тизм. „ерез м≥с¤ць п≥сл¤ цього п≥д час зустр≥ч≥ представник≥в Їврейськоњ громадськост≥ иЇва з кер≥вниками владних структур м≥ста мною було поставлене питанн¤ щодо оприлюдненн¤ в≥дгук≥в на цю статтю. «ав≥дуючий сектором м≥ському компарт≥њ об≥ц¤в зателефонувати до редакц≥њ Ђ¬ ї ≥ передати проханн¤ надрукувати огл¤д цих в≥дгук≥в. ÷ей огл¤д на шпальтах Ђ¬ ї зробив огл¤дач газети —.“ойма, ¤кий зазначив, давно не тримав у руках такоњ великоњ теки з листами. Ѕ≥льше половини з них м≥стили груб≥ та цин≥чн≥ антиЇврейськ≥ звинуваченн¤ або спроби Ђтеоретичного обгрунтуванн¤ї антисем≥тизму в ”крањн≥. ёдофобами ви¤вились автори грамотних та безграмотних, рос≥йсько- та украњнськомовних лист≥в, в≥ршованих послань та наукопод≥бних опус≥в. ќдн≥ листи були анон≥мними, ≥нш≥ п≥дписан≥ ≥з зазначенн¤м адрес, номер≥в телефон≥в та парт≥йноњ приналежност≥. ¬исновок Ђ¬ ї був сформульований ч≥тко та недвозначно: Ђ÷≥Їю хворобою вражен≥ ус≥ шари нашого сусп≥льстваї1 .
ѕереконан≥ у необх≥дност≥ протид≥њ негатиним про¤вам у сфер≥ м≥жнац≥ональних в≥дносин, ми створили в с≥чн≥ 1990 року јсоц≥ац≥ю Ђјнтишов≥н≥стична д≥¤ї. ¬ лютому того ж року јсоц≥ац≥¤ разом з Ќ–” провела на майдан≥ Ќезалежност≥ антишов≥н≥стичний м≥тинг. …ого учасники сто¤ли з плакатами Ђ≈м≥сари Ђѕам¤тиї Ц геть з ”крањни!ї ≥ ЂЎов≥н≥ст≥в з Ђѕам¤тиї Ц до суду!ї2 . ѕ≥зн≥ше јсоц≥ац≥¤ ув≥йшла до складу –ади нац≥ональностей (–Ќ) Ќ–”, ¤кою керував ќ.Ѕураковський. —аме тод≥ в ”крањн≥ почали зТ¤вл¤тис¤ Ђмолодш≥ братиї рос≥йських шов≥н≥ст≥в, ¤к≥ намагались прищепити досв≥д Ђѕам¤тиї на украњнському грунт≥. ƒо цього вдалис¤ газети Ђ—лової, ЂЌескорена нац≥¤ї (Ћьв≥в), ЂЌова ”крањнаї (’арк≥в) та де¤к≥ ≥нш≥. ¬ ц≥лому вони вигл¤дали, ¤к брудна пл¤ма на св≥ж≥й скатертин≥ етн≥чного розмањтт¤ ”крањни.
Ђјнтишов≥н≥стична д≥¤ї використовувала широкий спектр заход≥в в≥д окремих публ≥кац≥й та виступ≥в на р≥зних форумах до звернень у ≥нстанц≥њ, що могли застосувати силу закону проти шов≥н≥ст≥в. ƒуже неохоче п≥сл¤ наших численних звернень та публ≥кац≥й прокуратура порушила дв≥ кр≥м≥нальн≥ справи по ст.66, але згодом припинила њх. ўоправда ≥ антисем≥ти ј.ўербатюк ≥ –. оваль, проти ¤ких були порушен≥ справи, зм≥нили проф≥ль своЇњ д≥¤льност≥. ќднак на њх м≥сце приходили ≥нш≥ ≥ все починалос¤ спочатку.
ѕроте в де¤ких випадках нам вдавалос¤ отримати позитивний результат. “ак сталос¤, коли ми виступили проти продажу рос≥йських антисем≥тських газет в иЇв≥ у переход≥ на станц≥≥ метро Ђƒзержинськаї. ѕ≥сл¤ нашого зверненн¤ до прокуратури иЇва там була проведена перев≥рка, в результат≥ ¤коњ старший прокурор ≤.™мець пов≥домив: У” звТ¤зку з тим, що в де¤ких публ≥кац≥¤х зазначених газет у некоректн≥й, образлив≥й форм≥ висловлюЇтьс¤ ставленн¤ автор≥в до парламенту ”крањни, висловлюЇтьс¤ неповага до народ≥в, ¤к≥ мешкають на ”крањн≥, прокуратурою м≥ста внесено поданн¤ ”правл≥нн¤ контролю за техн≥чним та сан≥тарним станом державноњ комунальноњ власност≥ м≥ста по скасуванню дозволу малому п≥дприЇмству Уѕерспективн≥ досл≥дженн¤ та розробкиФ (Уѕƒ–Ф) на право торг≥вл≥ друкованою продукц≥Їю.
ќдночасно прокуратурою м≥ста поставлене питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть автор≥в та редакц≥й вказаних газетФ3 .
ѕоширенн¤ шов≥н≥стичних газет було припинено.
1993 року на баз≥ Ђјнтишов≥н≥стичноњ д≥њї була створена јсоц≥ац≥¤ Ђ«а м≥жнац≥ональний мир ≥ злагоду в ”крањн≥ї. ¬она розширила св≥й склад, включила представник≥в не т≥льки нац≥онально-культурних товариств, а й парт≥й та ≥нших громадських обТЇднань ≥ стала добров≥льною, незалежною орган≥зац≥Їю. 1993 року јсоц≥ац≥¤ провела в ≤нститут≥ пол≥тичних ≥ етнонац≥ональних досл≥джень ЌјЌ ”крањни Ђкруглий ст≥лї у звТ¤зку кампан≥Їю юдофобських сил, що намагались повернути у паспорти громад¤н ”крањни графу Ђнац≥ональн≥стьї. Ќа в≥дм≥ну в≥д виступ≥в цих сил у прес≥ Ђкруглий ст≥лї з≥брав кер≥вник≥в громадських орган≥зац≥й, науковц≥в, народних депутат≥в, ¤к≥ обгрунтували необх≥дн≥сть в≥дкинути Ђѕоложение о паспортной системе в ———–ї, за ¤ким визначалась нац≥ональн≥сть, що записувалась у в≥дпов≥дну графу. Ђѕоложение...ї визначало нац≥ональн≥сть за расистським принципом ≥ тому вимога поверненн¤ до нього спр¤мована проти дос¤гненн¤ м≥жнац≥ональноњ злагоди в ”крањн≥.
ћи неодноразово виступали у засобах масовоњ ≥нформац≥њ, орган≥зуючи протид≥ю спробам створити умови дл¤ м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в. “ак було п≥д час Ђсправи ƒемТ¤нюкаї, ¤кого судов≥ органи —Ўј визнали нацистським злочинцем ≥ видали до ≤зрањлю дл¤ подальшого розгл¤ду його справи. ƒе¤к≥ екстрем≥сти в ”крањн≥, не чекаючи результат≥в розгл¤ду справи, намагалис¤ створити враженн¤ наче суд над громад¤нином —Ўј ƒжоном ƒемТ¤нюком Ї про¤вом ворожнеч≥ до украњнц≥в. ѕри цьому замовчувалось, що саме американський суд п≥сл¤ семир≥чного розсл≥дуванн¤ визнав ƒемТ¤нюка винним у катуванн¤ вТ¤зн≥в. “од≥ јсоц≥ац≥¤ звернулась до посольств —Ўј та ≤зрањлю в ”крањн≥ з проханн¤м дати в≥дпов≥дн≥ розТ¤сненн¤ по цих справах та орган≥зувала ≥нтервТю з адвокатом ƒемТ¤нюка јйваз¤ном, ¤ке було надруковане у Ђ¬еч≥рньому иЇв≥ї. оли ¬ерховний суд ≤зрањлю зн¤в з ƒемТ¤нюка предТ¤влен≥ обвинуваченн¤, ми у своЇму коментар≥ зазначили, що ¤кби —Ўј видали його –ад¤нському —оюзу, то ƒжона неминуче б розстр≥л¤ли. “аким чином, п≥сл¤ того, ¤к —Ўј винесло ƒемТ¤нюку обвинуваченн¤, ≤зрањль виправдав, тобто фактично вр¤тував його.
Ќаступна спроба спровокувати м≥жнац≥ональний конфл≥кт в ”крањн≥ була зроблена п≥сл¤ демонстрац≥њ у анад≥ ф≥льму Ђѕотворне обличч¤ свободиї. ÷е був 12-хвилинний досить прим≥тивний монтаж про¤в≥в екстрем≥зму у «ах≥дн≥й ”крањн≥. Ўалену лють з цього приводу нац≥онал-шов≥н≥сти у численних статт¤х трансформували у р≥зного роду антиЇврейськ≥ звинуваченн¤. ер≥вники јсоц≥ац≥њ у виступ≥ по телебаченню дали оц≥нку ¤к прим≥тив≥зму американських Ђдокументал≥ст≥вї так ≥ м≥сцевим юдофобам.
Ќа орган≥зованому нами Ђкруглому стол≥ї, де розгл¤далась Ђ≈тика висв≥тленн¤ м≥жнац≥ональних в≥дносин у прес≥ ”крањниї в березн≥ 1996 року була прийн¤та за¤ва, у ¤к≥й, зокрема, зазначалось: Ђ”св≥домлюючи необх≥дн≥сть створенн¤ в ”крањн≥ державно-громадського механ≥зму п≥дтриманн¤ м≥жнац≥онального миру та протид≥њ шов≥н≥зму, ми п≥дтримуЇмо пропозиц≥ю щодо створенн¤ при аб≥нет≥ ћ≥н≥стр≥в ”крањни такоњ м≥жв≥домчоњ ком≥с≥њ дл¤ розгл¤ду факт≥в про¤в≥в нетерпимост≥ у м≥жнац≥ональних в≥дносинах та розробки заход≥в дл¤ адекватного реагуванн¤ї. —творенн¤ ц≥Їњ ком≥с≥њ зат¤гнулось. “≥льки, в≥дпов≥даючи на зверненн¤, ¤ке на сес≥њ ¬ерховноњ –ади 2 липн¤ 1999 року п≥дтримали 237 народних депутат≥в, в≥це-премТЇр м≥н≥стр ¬.—мол≥й завначив: Ђ« метою розвТ¤занн¤ под≥бних проблем надал≥ плануЇтьс¤ створити при ƒержавному ком≥тет≥ ≥нформац≥йноњ пол≥тики ћ≥жв≥домчу ком≥с≥ю з питань експертизи друкованих засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њї4 .
” Ђкруглому стол≥ї брала участь представниц¤ ћ≥н≥стерства ”крањни у справах преси та ≥нформац≥њ, п≥сл¤ чого воно над≥слало Ђ¬еч≥рньому иЇвуї листа у звТ¤зку з публ≥кац≥Їю Ђѕро голод в ”крањн≥ «ах≥д мовчавї: Ђјнал≥з зм≥сту зазначеноњ публ≥кац≥њ, проведений науковц¤ми, засв≥дчив, що њњ автор ви¤вив певну упереджен≥сть в оц≥нц≥ в≥домих ≥сторичних под≥й, безп≥дставне звинуваченн¤ Їврењв у творенн≥ голодомору 1932-1933 рок≥в в ”крањн≥. —аме це, на думку експерт≥в, даЇ п≥дстави квал≥ф≥кувати даний матер≥ал ¤к антисем≥тський за зм≥стом, що Ї порушенн¤м вимог ст. 46 «акону ”крањни Ђѕро ≥нформац≥юї та ст. 3 «акону Ђѕро друкован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ (пресу) в ”крањн≥ї5 .
¬иступаючи на ≥ншому Ђкруглому стол≥ї, доктор ≥сторичних наук, професор —ловТ¤нського ун≥верситету ѕетро √ончарук, проанал≥зувавши публ≥кац≥њ газет ЂЌескорена нац≥¤ї, Ђ«а в≥льну ”крањнуї та Ђ≤деал≥стї, зазначив: Ђјвтори цих злов≥сних матер≥ал≥в намагаютьс¤ порушити м≥жетн≥чну злагоду ≥ спок≥й в ”крањн≥ та спровокувати ворожнечу...
ћи р≥шуче засуджуЇмо по¤ву публ≥кац≥й антисем≥тського, а в≥дтак ≥ антиукрањнського зм≥сту. ћи вимагаЇмо закритт¤ цих друкованих засоб≥в ≥нформац≥њї6 .
ƒо к≥нц¤ 1998 року р≥вень юдофоб≥њ в ”крањн≥ практично не зменшувавс¤. У«а в≥льну ”крањнуФ, знов п≥дтвердила свою сол≥дарн≥сть з рос≥йськими шов≥н≥стами, цитуючи без коментар≥в книгу кињвського л≥дера чорносотенного руху, видавц¤ газети У иевл¤нинФ ¬.Ўульг≥на7 . ѕри цьому анал≥тики У«¬”Ф безумовно знали про украњнофобську позиц≥ю У иевл¤нинаФ, ¤кий писав: У„то такое украинец? Ёто такой человек, который не считает себ¤ русским, то есть тот, который отрекс¤ от русского имени своих предков и от русского народа и считает себ¤ принадлежащим к какому-то особому народу Ц УукраинскомуФ8 . ¬≥дпов≥дну прихильн≥сть до рос≥йських шов≥н≥ст≥в ви¤вив У¬еч≥рн≥й ињвФ, передрукувавши з УЌезависимой газетыФ статтю одного з ≥деолог≥в „орноморського флоту –ос≥њ ¬.”сова У ак –осси¤ потер¤ла рымФ9 . јвтор статт≥ стверджуЇ, що –ос≥¤ передала рим ”крањн≥, щоб вр¤тувати його в≥д Їврейськоњ колон≥зац≥њ, нат¤каючи на те, що було б справедливим повернути п≥востр≥в.
ƒо юдофобськоњ когорти залучивс¤ соц≥ал≥стичний У“оваришФ10 , оприлюднивши опус Уќдиннадцатый удар товарища —талинаФ, де стверджуЇтьс¤, що цей удар УЌанесенный в мирное врем¤ по основам еврейского мирового капитала, он был настолько мощным и сокрушительным, что, похоже, —ион за малым не распрощалс¤ с идеей мирового господства. “ыс¤челети¤ми он стремилс¤ к этой мечте, граб¤ и разруша¤ государстваФ. ўе одним прихильником стал≥нщини ви¤вивс¤ дисидент-шестидес¤тник ћ.Ўестопал, ¤кий у своњй книз≥ У™врењ на ”крањн≥Ф писав: УЅоротьба з космопол≥тизмом, розпочата одразу ж п≥сл¤ в≥йни, остаточно розв≥нчала пристосуванц≥в ≥ любител≥в поживитис¤ за чужий рахунокФ11 . Ўестопал також намагаЇтьс¤ виправдати стал≥нськ≥ УчисткиФ та позбавленн¤ людей громад¤нських прав у 20-т≥ роки12 . нижка м≥стить численн≥ звинуваченн¤ Їврењв у експлуатац≥њ украњнц≥в, у передмов≥ до нењ професор ињвського держун≥верситету ¬.яременко стверджуЇ, що такий п≥дх≥д до украњнсько-Їврейських в≥дносин маЇ Уплекати справжню дружбуФ. ¬ позиц≥њ украњнськоњ нац≥њ в≥д вбачаЇ Уп≥дхл≥бство, заграванн¤ або схил¤нн¤ перед ф≥нансовими та ≥деолог≥чними розб≥йниками з Їврейського таборуФ13 . як можна так паплюжити св≥й народ? нигу Ўестопала друкували також журнал Уƒн≥проФ та У«а в≥льну ”крањнуФ. ” науков≥й реценз≥њ на тв≥р Ўестопала завв≥дд≥лом ≤нституту пол≥тичних ≥ етнонац≥ональних досл≥джень ЌјЌ ”крањни, доктор ≥сторичних наук, професор ќ.ћайборода зазначив, що у сукупност≥ положенн¤ зазначеноњ книги: Устворюють спотворений образ ц≥лого народу, ¤кому приписуютьс¤ найганебн≥ш≥ людськ≥ вади....основн≥ њњ положенн¤, характер п≥д≥браного матер≥алу та його ≥нтерпретац≥¤ здатн≥ поспри¤ти формуванню у сусп≥льств≥ негативного ставленн¤ до Їврейськоњ громадиФ14 .
“им часом шов≥н≥стичн≥ публ≥кац≥њ обумовлювали зростанн¤ р≥вн¤ ксенофоб≥њ у сусп≥льств≥. ѕро це св≥дчать дан≥ ињвського м≥жнародного ≥нституту соц≥олог≥њ, наведен≥ у таблиц≥ (цифри означають в≥дсоток респондент≥в, що мають високий р≥вень упереджень щодо вказаних етн≥чних груп) 15 :
ƒосл≥дженн¤ 1998 р. ви¤вили близько 8 в≥дсотк≥в опитаних, ¤к≥ продемонстрували такий високий р≥вень антиЇврейських упереджень, що вони визнан≥ Ђпотенц≥йною небезпекою дл¤ виникненн¤ м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥вї16 .
¬ крањн≥ склалас¤ ситуац≥¤, за ¤коњ брутальне ≥ зухвале порушенн¤ закон≥в ”крањни, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за розпалюванн¤ м≥жнац≥ональноњ ворожнеч≥, супроводжувалось словесним засудженн¤м шов≥н≥зму та толерантн≥стю до його нос≥њв з боку переважноњ б≥льшост≥ державних та громадських структур. ќсмислюючи це становище, ми написали книжку, у ¤к≥й проанал≥зували спроби розпалити м≥жнац≥ональну ворожнечу в ”крањн≥ та заходи щодо протид≥њ шов≥н≥зму, зробили узагальненн¤, висновки та запропонували заходи протид≥њ негатиним про¤вам у сфер≥ м≥жнац≥ональних в≥дносин.
ѕерше виданн¤ нашоњ книжки Уёдофоб≥¤ проти ”крањниФ вийшло в травн≥ 1998 року накладом всього 120 прим≥рник≥в, але викликало шаленну лють У¬еч≥рнього иЇваФ. …ого автори √.ћус≥Їнко, Ќ.√оловко (—.ярошевич) та ≤.—коробогатько (ј.™ременко) звинуватили нас у причетност≥ до реал≥зац≥њ план≥в захопленн¤ Ївре¤ми св≥тового пануванн¤, антидержавн≥й та антиукрањнськ≥й д≥¤льност≥. У¬еч≥рн≥й ињвФ маЇ великий досв≥д використанн¤ под≥бних звинувачень ще з того часу ¤к брав активну участь у боротьб≥ з Убезр≥дними космопол≥тамиФ 50 рок≥в тому. √азета певно розраховувала, що так≥ обвинуваченн¤ можуть зац≥кавити —Ѕ”, а на той випадок, ¤кщо донос не спрацюЇ, њњ автори приписали нам псих≥чне захворюванн¤ Уман≥ю юдофоб≥њФ та Уман≥ю богообраност≥Ф. ¬ такий спос≥б розправл¤нись з ≥накомисл¤чими в той час, коли редактор У¬еч≥ркиФ ¬. арпенко робив карТЇру у компарт≥йних органах. оли дисидента не можна було приборкати за допомогою закону, його увТ¤знювали у УпсихушкуФ.
ќднак часи зм≥нилис¤ ≥ наш≥ опоненти розум≥ли, що стар≥ прийоми можуть не спрацювати. “ому —.ярошевич ≥ ј.™ременко закликали украњнц≥в дати нам в≥дс≥ч. ѕри цьому наведено конкретний приклад такоњ в≥дс≥ч≥ Ц удар к≥нц≥вкою. ƒо того ж у статт≥ зроблений нат¤к ≥ на можлив≥сть кан≥бал≥зму. ј Ущоб не сталос¤Ф у нас так, рад¤ть нам рушати до јфрики. –еальн≥сть погроз У¬еч≥ркиФ була очевидною. јдже ¤кби ми сам≥ пов≥рили у те, що вона пише, то ≥ у нас, можливо, почали б стискатис¤ кулаки дл¤ розправи з тими монстрами, ¤кими змалювала нас газета. ƒо погроз на нашу адресу вдалас¤ ≥ сол≥дарна з У¬ Ф У«а в≥льну ”крањнуФ. ќстанн¤ почала друкувати статт≥ ≥з заголовками Уѕ”™ у Ћьвов≥: Ћопату Ц у пров≥д, жида Ц до суду...Ф17 (про –.ћирського), Уќтак у ранц≥ жид поганий над козаком коверзувавФ18 (про ќ.Ќаймана). ќстанн¤ статт¤ завершувалась р¤дками в≥рша про розправу гайдамак≥в з Ївре¤ми. Ќе зупинившись на цьому, газета, жал≥ючись своњм читачам на УкривдиФ, що њй чин¤ть –.ћирський та ќ.Ќайман, пише: Уј шкода, Ѕогдан ’мельницький (коли б жив у нашу епоху) хутенько б цю кривду поправив. ј ми х≥ба не козаки?Ф19 .
Ќам недвозначно дали зрозум≥ти, що ¤кщо за нами не прињдуть ≥з «¬” або УпсихушкиФ, то можуть зайти читач≥ У¬еч≥ркиФ дл¤ зТ¤суванн¤ в≥дносин зг≥дно рекомендац≥й њх газети. ÷е спонукало нас звернутис¤ до суду, оск≥льки в≥н залишивс¤ останньою ≥нстанц≥Їю, де ми ще могли спод≥ватис¤ на захист. Ќа перше зас≥данн¤ суду 5 кв≥тн¤ 1999 року представник У¬еч≥ркиФ не зТ¤вивс¤, оск≥льки саме з цього дн¤ його в≥дправили у в≥дпустку. ќднак прийшли прихильники газети ≥ нам довелос¤ перебувати де¤кий час у атмосфер≥ брудних юдофобських обвинувачень. ѕро њх характер можна мати у¤вленн¤ з статт≥ одного з громадських захисник≥в У¬еч≥ркиФ ¬.—уковенка, ¤кий Ї кињвським кореспондентом УЌескореноњ нац≥њФ, що вже друкувала г≥тлер≥вську Ућайн кампфФ та матер≥али рос≥йських шов≥н≥ст≥в. ” своњй статт≥ з численними антиЇврейськими обвинуваченн¤ми —уковенко, ¤кий на суд≥ оф≥ц≥йно представл¤Ї —п≥лку оф≥цер≥в ”крањни, закликаЇ: У”бий! не залиш жодноњ живоњ душ≥, що
дишеФ20.
ƒл¤ зат¤гуванн¤ справи У¬еч≥ркаФ використовувала численн≥ прийоми в≥д вульгарноњ не¤вки у суд до терм≥нових в≥др¤джень та зустр≥чних позов≥в. ” останн≥х редакц≥¤ закидаЇ нам, що в наш≥й книз≥ У¬еч≥ркаФ несправедливо названа антисем≥тським виданн¤м. ƒовелос¤ представити суду численн≥ документи ¬ерховноњ –ади, аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, державних ком≥тет≥в ”крањни з ≥нформац≥йноњ пол≥тики, нац≥ональностей та м≥грац≥њ, а також науков≥ експертизи, де однозначно констатуЇтьс¤ антисем≥тський характер р¤ду публ≥кац≥й У¬еч≥рнього иЇваФ.
ѕ≥дтримуючи У¬еч≥ркуФ, газета У«а в≥льну ”крањнуФ 20 кв≥тн¤ 1999 року також звернулас¤ до суду з позовною за¤вою. ѕроцитувавши в н≥й окрем≥ фрагменти з нашоњ книжки, У«¬”Ф пише: Уќднак цитован≥ р¤дки не Ї антиЇврейськими, антисем≥тськими ≥ юдофобськими, оск≥льки н≥де ≥ н≥коли газета У«а в≥льну ”крањнуФ не закликала до ворожого ставленн¤ до жид≥в. √азета н≥коли не в≥дзначала загибел≥ жид≥в, так ¤к нацисти, не друкувала опус≥в ≥нсинуац≥й ≥ фальш≥, а лише матер≥али, ¤к≥ грунтуютьс¤ на р≥зних джерелах в тому числ≥ рел≥г≥йних.
–озповсюдженн¤м цих неправдивих або таких, що не в≥дпов≥дають д≥йсност≥ в≥домостей ганьбл¤ть честь ≥ г≥дн≥сть та д≥лову репутац≥ю газети.
ѕриниженн¤м чест≥, г≥дност≥ та д≥ловоњ репутац≥њ газети нам завдано моральноњ шкоди, оск≥льки багатотис¤чним тиражем принижено газету, створено њњ образ, ¤к людиноненависницькоњ, пронацистськоњ в очах читач≥в всього св≥ту.Ф √азета зажадала виплати 165 тис¤ч гривень.
” експертному заключенн≥ в≥дд≥лу ≤нституту пол≥тичних ≥ етнонац≥ональних досл≥джень ЌјЌ ”крањни, де були проанал≥зован≥ статт≥ У¬еч≥рнього иЇваФ ≥ У«а в≥льну ”крањнуФ за 1991-1999 роки, зазначено: У¬ обох газетах не бракуЇ публ≥кац≥й, де Їврењ, ¤к народ над≥л¤ютьс¤ демон≥чними, нелюдськими властивост¤ми, що спричин¤Ї њхн≥й Ц на думку автор≥в публ≥кац≥й Ц фатальний вплив на переб≥г под≥й в св≥т≥ взагал≥ та в ”крањн≥ зокрема. ÷ей Унегативний вплив ЇврействаФ автори публ≥кац≥й простежують ретроспективно до найдавн≥ших пер≥од≥в ≥стор≥њ людства, по¤снюючи ним основн≥ проблеми ≥стор≥њ та сучасност≥. “аке баченн¤ Ц демон≥зац≥¤ Їврейського народу та покладанн¤ на нього провини за основн≥ св≥тов≥ проблеми Ц сл≥д вважати про¤вом антисем≥тизму.Ф21 .
Ќац≥онал-шов≥н≥сти продовжують цькуванн¤ за критику. У¬еч≥рн≥й ињвФ розпочав судове пересл≥дуванн¤ кињвськоњ Їврейськоњ газети У¬≥дродженн¤-91Ф, вимагаючи з нењ 150 тис¤ч гривень, без будь-¤ких аргумент≥в продовжуЇ звинувачувати нас у антиукрањнськ≥й д≥¤льност≥. ¬ н≥ч з 7 на 8 листопада були п≥дпален≥ двер≥ квартири –.ћирського. ѕроте загальна к≥льк≥сть юдофобських публ≥кац≥й в ”крањн≥ п≥сл¤ 1998 р. значно зменшилась. јнтишов≥н≥стичн≥ д≥њ знаход¤ть все б≥льшу п≥дтримку державних ≥ громадських орган≥зац≥й. —удовий процес проти юдофобського Ђƒжерельц¤ї, що його харк≥вська Ђѕросв≥таї пропонуЇ дл¤ позакласного читанн¤ д≥т¤м, розпочала јсоц≥ац≥¤ нац≥онально-культурних товариств. ѕ≥д тиском антишов≥н≥стичних сил юдофоби мус¤ть в≥дступати.
|
